Перш ніж приступити до вибору сантехніки, треба звернути увагу на стан каналізаційних і водяних труб. Якщо труба протече, вся подальша робота зійде нанівець. Підведення водяних труб та прокладання каналізації – це фундамент, на якому зводяться ваші вигоди. Осередок сантехніки на кухні – мийка. Мийки з нержавіючої сталі – безперечно дуже вдалий винахід людства, їх легко тримати в чистоті, вони не бояться агресивних дезінфікуючих засобів, перепадів температур і ударів. До оптимального складу нержавіючої сталі входить 18% хрому і 10% нікелю. Перевірити якість металу допоможе звичайний магніт – до поверхні неякісних виробів він притягується, поверхнею якісних – ковзає.
Мийки бувають зварними і штампованими. Шпампують мийки з цілісного листа металу, чаша і основа зварної мийки виготовляються окремо, а потім приварюються. Мінуси штампування – максимальна глибина виробу складає лише 15 сантиметрів, а недолік зварних мийок – ризик виникнення протікань при неякісному з’єднанні.
Мийки бувають матовими і полірованими. На поверхні полірованої мийки помітні будь-які подряпини і сліди води, тому вона вимагає ретельного витирання досуха, та зате від нальоту чистити таку раковину – одне задоволення – декілька рухів і готово. Очистити від нальоту матову мийку складніше, проте на ній не видно розводів і подряпин.
З кухні перейдемо до облаштування санвузла. А санвузел розпочинається з унітазу. Для того, щоб унітаз не забився відходами, треба його встановлювати якомога ближче до загального стояка каналізації. Якщо він з якоїсь причини знаходиться далеко від стояка, кут нахилу каналізаційного відведення має складати більш ніж 3 градуси. Найпростішим способом з’єднання унітазу зі стояком є установка гофрованого патрубка. Недолік такого під'єднання – гофра займає багато місця, тому поставити унітаз щільно до стіни не вдасться. Другий спосіб – жорсткий монтаж. Стояк з унітазом з’єднується патрубком необхідної довжини і діаметра, у розтруб вставляється гумове кільце ущільнювача, усі стики додатково обробляються силіконом.
Тепер переходимо до водних процедур. Багато хто задля економії місця віддає перевагу душовим кабінкам, але й ванни не здають своїх позицій. Ви обрали ванну? Демон-спокусник очікує і на наступному кроці – треба визначитися з матеріалом, з якого вона буде виготовлена. Найдоступніші за ціною – емальовані сталеві ванни. Вони продаються у комплекті з регульованими ніжками, які кріпляться за допомогою м'яких двосторонніх наклейок. Місце зіткнення бортів ванни та стіни заповнюється герметиком. Металева ванна досить легка і встановити її нескладно, єдиний, але суттєвий недолік матеріалу – вода у “посудині” швидко вистигає. Нестаріюча класика – чавунні ванни. Вони дуже міцні, довго не тьмяніють, але важать у 4 рази більше за сталеві відповідного розміру. Це ускладнює встановлення, проте тепло така ванна тримає дуже і дуже довго. Об'єднує кращі якості сталевої і чавунної ванна акрилова – вона дуже легка і при цьому здатна утримувати тепло, але є і в цього матеріалу недолік — крихкість. Оскільки нема на світі досконалості, вибирати треба оптимальний варіант, зваживши усі «з»а та «проти».
Встановлюючи ванну, варто пам’ятати, що вона має бути нахилена в бік зливного отвору, відстань від рівня підлоги до кромки в середньому має складати 15 сантиметрів, а для правильного підключення сифону ванна має бути обладнана трубою переливання з діаметром 25 мм.
 Додаткові можливості доступні лише залогованим користувачам! Для використання усіх можливостей, залогуйтесь на сайті |
|
|